МЕДІАЦІЯ ЯК СПОСІБ ВРЕГУЛЮВАННЯ СПОРУ

З метою розвантаження судової системи, розвитку громадської відповідальності потерпілих та правопорушників світова спільнота вже запровадила та активно використовує один з альтернативних способів вирішення конфліктів поза судового процесу. І таким способом є медіація.

Формальне визначення медіації наведено у ст. 1 Типового закону Комісії ООН з міжнародного права (ЮНСІТРАЛ) 2002 р. щодо міжнародних комерційних погоджувальних процедур, згідно з яким медіація – це процедура, яка може називатися погоджувальною, посередницькою або позначатися терміном аналогічного змісту, в межах якої сторони просять третю особу («посередника», «медіатор») надати їм допомогу у спробі досягти мирного врегулювання їхнього спору, який виник з договірних чи інших правовідносин або у зв’язку з ними. Посередник не має повноважень наказувати сторонам або погоджувати їхні дії у процесі вирішення спору.

Медіація також вважається найефективнішим методом, який застосовується для вирішення, управління та запобігання конфліктам. Застосування в досить широкій сфері конфліктних ситуацій (спорів), у тому числі цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних, а також у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, дає змогу сторонам цих спорів проявити власне волевиявлення та бажання вислухати опонента. При цьому сторони мають повний контроль над процесом прийняття рішення і умовами вирішення спору між ними.

Для медіації потрібні щонайменше дві сторони, які ведуть переговори щодо спірних питань, що виникли між ними, а також за участю третьої сторони – медіатора. За наявності даних складових такий процес кваліфікують, як медіацію.

Головними принципами застосування такого процесу, як медіація, є:

  • добровільне рішення, прагнення сторін щодо участі у переговорах шляхом співробітництва;
  • повна конфіденційність;
  • щирість намірів учасників у вирішенні спору без залучення судових органів;
  • нейтральність, безоціночність медіатора, який щиро прагне допомогти сторонам знайти найкраще для обох рішення, пропонуючи декілька варіантів вирішення складної ситуації;
  • розподіл відповідальності і, як результат, укладання та підписання відповідної угоди. Зміст угоди повинен містити чіткий план виходу з конфліктної ситуації та розподіл відповідальності між учасниками конфлікту, мати стверджувальну, позитивну форму викладення.

Однією з основних особливостей медіації є вирішення конфлікту на основі інтересів. В медіації не існує чітких правил щодо процедури і процесу доказування, медіація є гнучкою, і сторони можуть обговорювати будь-які теми, які вони вважають за потрібне.

Медіація часто допомагає врегулювати протиріччя, одночасно зменшуючи агресію між сторонами. Якщо сторони не дійшли згоди перш ніж суперечка досягне судового розгляду, це не відміняє їх права застосувати медіацію під час судового розгляду, а також на стадії виконання судового рішення. Слід зазначити, що переваги медіації досить вагомі, адже економія часу, зниження вартості процесу вирішення спорів, гарантія виконання рішення, можливість зберегти або відновити ділові відносини між бізнес-партнерами, запобігання виникненню таких конфліктів у майбутньому поступово створюють нове сприйняття в учасників правових відносин. Домовленість сторін врегулювати спір, застосовуючи медіацію, свідчить про їх готовність виконати досягнуті ними домовленості, оскільки застосування медіації є добровільним. Як результат медіація дає змогу сторонам зрозуміти, що працюючи разом вони можуть приймати власні рішення і контролювати власне життя. Але щоб обрати медіацію як спосіб вирішення спору, людина повинна мати сміливість нести відповідальність за прийняті рішення.

Позитивний досвід іноземних країн щодо розвитку медіації часто розповідає про застосування її представниками бізнесу для вирішення спорів на рівні із судовими процесами, також вирішення суперечок, пов’язаних з опікою над дітьми та певних аспектів медіації в цивільних і комерційних справах. На ряду з цим медіація закріплена конкретними нормативно-правовими актами. Так, в європейській практиці запровадження медіації, регулює Директива 2008/52/ЄC Європейського Парламенту та Ради, затверджена у 2008 р. Зазначена Директива закріплює основні принципи проведення та запровадження процедури медіації в національне законодавство країн-членів ЄС (Європейського Союзу). В США був розроблений Однаковий закон про медіацію (The Uniform Mediation Act), що містить більше ніж 250 правил конфіденційності та привілеїв, що діють в різних штатах, визначають питання та правила про те, яка саме інформація і при яких обставинах може бути розкрита у процесі медіації без побоювання її подальшого поширення.

Питання регулювання процесу медіації на законодавчому рівні починається впроваджуватися і в Україні. Наразі у Верховній Раді України було зареєстровано кілька законопроектів, і 15 липня 2020 року, запропонований Мінюстом, проект Закону «Про медіацію» було прийнято у першому читанні. Проте прийняття закону ще триває. Даним проектом пропонується внести зміни, зокрема, до Господарського процесуального, Цивільного процесуального кодексів України, Кодексу адміністративного судочинства України, якими пропонується, що під час підготовчого засідання суд з’ясовує, чи бажають сторони провести позасудове врегулювання спору шляхом медіації, право суду оголосити перерву у підготовчому засіданні у разі якщо сторони прийняли рішення провести позасудове врегулювання спору шляхом медіації, право суду зупинити провадження у справі у разі звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв’язку з проведенням медіації, строк такого зупинення та можливість зупинити провадження у справі на стадії її розгляду по суті.  В деяких випадках представництво адвоката однієї зі сторін в процесі медіації є доречним, оскільки він володіє практичними юридичними навичками та знаннями, має право роз’яснити наслідки при виборі способу вирішення спору. Він повинен враховувати психологічну напругу між сторонами та, якщо є ризик насильницького впливу, не пропонувати своєму клієнту приймати участь в альтернативному вирішенні спору, враховуючи принципи гуманності, добровільності та щирих намірів учасників процесу.

Запропоновані положення до майбутнього закону вже зможуть дати ефективний та якісний розвиток медіації в Україні. А єдиною перешкодою для стрімкого розвитку медіації в Україні може стати не достатній рівень знань про медіацію серед громадян, що може породжувати недовіру до такої процедури.

Проте не слід забувати, що вже сьогодні, навіть без законодавчого закріплення, медіація у нашій державі часто використовується як спосіб примирення потерпілого і правопорушника, для захисту прав споживачів, вирішення трудових та сімейних спорів. Показником ефективності медіації в Україні слугує саме виконання сторонами досягнутих домовленостей під час медіації.

  Порушують ваші права? Ви потребуєте допомоги в судах,  і не маєте грошей на адвоката  – звертайтеся в Богодухівський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює з понеділка по п’ятницю з 08-00 до 17-00,  за адресою: м. Богодухів, вул. Покровська, 5. тел. (05758) 3-01-82, 3-03-25.

  Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги 0-800-213-103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *